Двокомпонентна затирка: плюси та мінуси, склад, види, властивості та тонкощі застосування епоксидної затирки для кахельної плитки
Епоксидна затирка для кахельних плиток має другу назву – двокомпонентна. Друге найменування вона отримала через те, що у своєму складі містить лише 2 складові, з яких складається матеріал. Основним є епоксидна смола, яка дозволяє досягти достатньої в’язкості складу.
Другим компонентом є рідкий затверджувач. Завдяки сукупності цих двох матеріалів виходить дуже якісне та надійне затирання для кахельної плитки. Крім того, вона може використовуватися не тільки для внутрішніх, але і для зовнішніх робіт, наприклад, для обробки швів клінкерної плитки.
Особливості двокомпонентної затирки
Епоксидна затирка є фактично аналогом цементних затиральних матеріалів, при цьому має цілу низку особливостей і переваг, які дозволяють цьому матеріалу займати фактично перше місце за запитом серед аналогічних матеріалів.
Основний компонент
Епоксидна смола, яка є головним компонентом у цьому матеріалі, також містить у собі й інші речовини, серед них кремній, різного роду пластифікатори.
Все це дозволяє епоксидній смолі надати підсумковому складу потрібну в’язкість для зручності нанесення матеріалу на шви між плитками.
Адгезивні матеріали
Затверджувальні матеріали додаються з метою підсумкового затвердіння складу після його нанесення. Також за їх рахунок відбувається підвищення адгезії між плиткою та поверхнею.
Крім того, затверділий склад фактично повністю водонепроникний, він не пропускає навіть пар, що дозволяє захистити поверхню від утворення та прогресування цвілі та грибка.
Основна відмінність від цементних затирок полягає в тому, що епоксидні затирання значно пластичніші. Це дозволяє підвищити зручність при застосуванні.
Крім того, цемент у складі інших затирок не має повної стійкості до вологи, і певний відсоток пропускає та вбирає. Таким чином, цементні матеріали не можуть забезпечити достатній захист від виникнення грибка та вогкості.
Переваги двокомпонентної затирки
Серед характеристик затирок подібного типу необхідно особливо виділити переваги над іншими матеріалами.Саме вони роблять цей різновид найбільш затребуваним і кращим для проведення як зовнішніх, так і внутрішніх робіт.
- Висока стійкість до вологи, що дозволяє повністю ізолювати простір між плитками від появи грибка та цвілі. У сукупності з відмінними адгезивними властивостями, затирання дозволяє створити рівномірне заповнення швів, що сприятливо впливає на естетичність зовнішнього вигляду.
- Матеріал не покривається іржею, що дозволяє застосовувати його в умовах підвищеної вологості, фактично з будь-якими облицювальними покриттями в сукупності.
- Великий вибір кольорів та відтінків дозволяють підібрати відповідний відтінок фактично для будь-якої плитки. Це дає можливість зробити гармонійне оздоблення покриття, де затирання поєднуватиметься з плиткою відтінками.
- Матеріал цілком можна використовувати як плитковий клей, тому що він має високі адгезивні властивості. Допускається до використання фактично в будь-яких приміщеннях, включаючи ті, де мається на увазі механічна або хімічна дія на поверхню затирання та плитки.
Окрім переваг, існують також і недоліки. Насамперед варто відзначити високу вартість матеріалу, проте цей недолік з лишком окупає велику кількість переваг.
Також працювати з цим матеріалом досить складно, що робить його недоступним для новачків, тому що необхідно ретельно дотримуватися технології змішування та нанесення.
При твердінні утворюється досить твердий матеріал, який потім складно коригувати. Тому всі недоробки необхідно виправляти до того, як склад остаточно затвердіє.
Основні відтінки двокомпонентної затирки
Вище вже було сказано про те, що існує багато відтінків цього матеріалу. Однак серед них є основні, які рекомендуються до використання в переважній більшості випадків.
Рекомендації здійснюються на основі того, якого кольору була використана плитка для покриття поверхні.
Варто відзначити, що якщо плитка біла, рекомендується використовувати тільки біле затирання, при використанні сірої створиться відчуття забруднених швів. Однак не варто використовувати білу затирку для обробки підлогових швів, тому що вона досить швидко набуде сірого кольору, її потрібно буде регулярно чистити.
- У тому випадку, якщо була використана коричнева плитка, відтінок затирання може на 1-2 тони бути світлішим або темнішим, проте це правило актуальне лише для підлогових покриттів.
- Якщо планується обробити настінне покриття, відтінок може бути лише світлішим на 1-2 тони, або повністю відповідати відтінку плитки.
Правила застосування двокомпонентної затирки
Насамперед варто відзначити швидке висихання складу, тому потрібно розводити саме ту кількість матеріалу, яку планується використати.
Рекомендується періодично помішувати готовий склад у ємності, щоб він не застиг усередині під час тривалих ремонтних робіт.
- Після затвердіння очистити поверхню від затирання цього типу дуже складно, тому під час робіт необхідно максимально убезпечити лицьову поверхню плиток, а також використовувати одяг із довгим рукавом та захисні рукавички.
- У тому випадку, якщо склад випадково потрапив на лицьову поверхню облицювального матеріалу, його потрібно якнайшвидше прибрати. Після застигання доведеться використовувати розчинники, що може згубно позначитись на зовнішньому вигляді плитки.
При придбанні слід звертати особливу увагу на термін придатності матеріалу. Якщо термін придатності складу вийшов, він втрачає значну кількість своїх властивостей та характеристик, відповідно гарантувати захист швів від вологи вже не можна.
При виборі варто звертати увагу на розміри швів, які потрібно буде обробити, від цього залежить необхідний обсяг матеріалу.
Фото двокомпонентної затирки
