Як приклеїти кахельну плитку, що відвалилася: на підлозі і стіні, на кухні, у ванній, на бетон, гіпсокартон, цементну і деревяну основу

Як приклеїти кахельну плитку, що відвалилася, на старе місце? Все про причини та способи реставрації у ванній кімнаті або на кухні

Кахельна плитка – надійний матеріал для обробки приміщень, усередині яких панує волога. Догляд за керамікою полягає в періодичній протирці та чищенні швів. Але якщо тематичний будматеріал обвалився, доведеться вдатися до складніших заходів.

Причини відклеювання старої плитки

Надійність плитки не гарантує довговічності всієї обробки.

Під час монтажу майстер може випустити з уваги безліч моментів:

Наявність порожнеч між плиткою та несучою поверхнею – якщо цей показник становить понад 10 відсотків від усієї площі стикування, то плитка обвалюється;
Нерівна несуча основа – стосується переважно укладання на перекошену стіну;
Неякісне зчеплення відбувається через відсутність несуттєвої шорсткості на несучій основі (наприклад, стіни можуть бути дерев’яними або пластиковими);
Неякісна робота з клеєм – це як вибір дешевого клеючого складу, так і недолік-надлишок його обсягу при внесенні;
Перезволоження – настає через неякісні шви або застосування низькопробної клеючої суміші;
Механічні навантаження – свідчать про неправильну експлуатацію меблів, усадку стін або посилений ремонт у суміжному приміщенні.

Перевірка несучої основи та виворітного шару плитки дозволяє з’ясувати, що стало приводом для обвалу або усунення окремого фрагмента всього оздоблення. При виявленні цвілі та вологи доведеться оновлювати систему вентиляції.

Зміщення кахлю сигналізує про незавершену усадку або нахилі поверхні несучої основи. Порожнечі – привід для зачистки старого шару та нанесення свіжої клеючої суміші.

Необхідні інструменти

Фрагментне зношування кахельної обробки може запросто обернутися капітальним ремонтом. Тому кріпити плитку, що впала, рекомендується оперативно.

Для цього знадобляться такі інструменти:

Зубчастий, накидний, звичайний та гумовий шпателі;
Гумова киянка;
Стамеска;
Рівень;
Малярна кисть;
Монтажні хрестики;
Наждачний папір різної зернистості;
Щітка та ганчір’я;
Ємності для роботи з розчином.

При обвалі кутової плитки та її можливому розтріскуванні доведеться використовувати плиткоріз. Але перш ніж братися за верстат, необхідно придбати кахель потрібної серії або максимально схожий аналог.

Цілком можливо, що стирати затверділий шар клею доведеться щіткою, насадженою на електродриль або перфоратор.

Вибір витратного матеріалу

Зокрема йдеться про речовину, яка буде використовуватися для зчеплення плитки з поверхнею стіни-підлоги.

Сьогодні таких витратних матеріалів є досить багато:

Силіконові герметики;
Рідкі цвяхи;
Сипучі речовини;
Цементний розчин (не плутати з клейовим розчином, який готується із сипких речовин).

Цементний розчин є бюджетним варіантом, тому він підходить переважно для реставрації підлогового оздоблення всередині промислових та комерційних приміщень.

Сипучі склади – аналог цементного розчину. Їх склад передбачає стабілізатори та клей для швидкої та якісної адгезії. Силіконові герметики мають стан гелю або пасти, яка після нанесення швидко твердне. Друга перевага таких складів – високий рівень герметичності.

Залишається тільки вибрати продукцію визнаних марок (наприклад, Ceresit, Knauf, Unis). Рідкі цвяхи – ті самі силіконові герметики. Проте через малий обсяг т.зв. цвяхи використовуються точково.

Такий підхід заощаджує витрати суміші, але погіршує якість зчеплення. Втім, для присадки окремих шматків плитки рідкі цвяхи є відповідним рішенням.

Реставрація старої плитки

Плитка, що обвалилася, буває двох видів – цільна і тріснута. Замість останньої рекомендується використовувати цілісний аналог. Справа в тому, що тріснута плитка завжди має пори через втрачені частинки кахлю.

Якщо це не відштовхує від монтажу, доведеться:

Створити форму або несучу основу для збалансованого стикування фрагментів один з одним та їх подальшого кріплення до стіни;
Зачистити кожен фрагмент на зворотному боці;
Очистити та згладити поверхню відрізків.

Робота з цільною плиткою відбувається швидко. Однак позаду неї також треба видалити чіпкий матеріал. Це робиться за допомогою 3-4-годинного змочування виворітної сторони теплою водою.

Якщо клеючий склад погано видаляється щіткою, замість води треба використовувати 15-процентний розчин лимонної кислоти або 5-процентний розчин ацетону. Також для видалення клею можна застосовувати як побутову щітку, так і дрібнозернистий наждачний папір.

Підготовка основи перед укладанням нової плитки

Поверхню стін або підлоги також треба очистити від суміші, що залишилася.

Це може бути грунтовка, шпаклівка або затверділий клеючий склад:

При збереженні швів необхідно акуратно відбити старе затирання стамескою та киянкою;
Далі доведеться перевірити надійність зчеплення суміжних плиток (якщо при натисканні фрагменти зміщуються, то зазори рекомендується прочистити та заповнити герметиком);
Наступний етап – очищення сухої суміші, що затверділа, на поверхні несучої основи за допомогою шпателя, щітки або наждачного паперу;
Далі поверхня вирівнюється шпаклівкою, очищається від будівельних забруднень, знежирюється 10-відсотковим мильним розчином і грунтується.

Окремі суміші шпаклівки передбачають ґрунтовку. Остання сприяє надійному зчепленню плитки.

Якщо поверхня, що несе, піддаватиметься грибковій цвілі, в розчин грунтовки рекомендується додати фунгіцид. Також грунтовку можна нанести в два шари, якщо основа має властивість вбирати вологу.

Інструкція з укладання нової плитки

Період повноцінного висихання ґрунтовки триває до 36 годин. Якщо основа вбирає вологу, то через 2-3 години з моменту нанесення ґрунтовки рекомендується нанести другий аналогічний шар.

Після висихання фінішного шару можна приступати до монтажу кахлю, що відшарується:

Спершу треба приготувати робочий розчин у ємності, після чого дати йому настоятися протягом 15 хвилин (силіконовий герметик і рідкі цвяхи наносяться в готовому стані);
Далі за допомогою накидного шпателя в центр виворітної сторони плитки наноситься розчин, після чого останній розподіляється по всій кахлі (якщо фрагмент не відноситься до маятникового ряду, то суміш наноситься безпосередньо на основу);
Наступний крок – вирівнювання шару та створення в ній борозен за допомогою звичайного та гребінчастого шпателя відповідно;
Плитка акуратно вставляється в порожній отвір і легко натискається руками з чотирьох сторін;
В шви вставляються монтажні хрестики.

Для правильного розташування плитки також необхідно використовувати рівень. При використанні герметиків та рідких цвяхів робоча речовина розподіляється по всій поверхні плитки або основи залежно від низки обробки. Для цього в’язку речовину достатньо нанести в декількох місцях і розтерти губкою або звичайним валиком.

Затирання швів

Найбільше сохне цементний розчин. Але якщо замість нього використовувалася клеюча суміш або герметик, період висихання скорочується до 12 годин.

Після повноцінного затвердіння робочої суміші можна приступати до затирання швів:

Спочатку треба розчистити майбутні шви від хрестиків та залишків суміші (для зняття останньої використовується зубна щітка або канцелярський ніж);
Далі порожні шви плитки протираються вологою губкою;
Наступний крок – нанесення затиральної суміші на край гумового шпателя;
Плавними рухами затирання наноситься на шви, доки вони не заповняться;
Через 40-50 хвилин висохла затирка, що залишилася на поверхні плитки, видаляється вологою губкою.