Укладання плитки на фанеру на підлогу: покрокова інструкція з описом, чим приклеїти плитку для підлоги, як закріпити і укласти
Фанера вважається не дуже підходящим матеріалом для укладання на нього керамічної плитки. У сучасних багатоповерхових будинках її укладають на бетонну, цегляну, іншу тверду штукатурену основу. Цей спосіб перевірений часом, багаторазово випробуваний, надійний, не викликає нарікань на якість матеріалів, роботи. У деяких випадках вирівняти чорнову основу під плитку бетонною стяжкою неможливо.
Подібна ситуація виникає в одному, двоповерхових будинках з деревини з дерев’яним перекриттям над підвалом, між поверхами, на балконах, лоджиях. Спорудження міцного бетонного перекриття створює надмірне навантаження на фундамент будівлі, колоди зрубу, особливо у місці кутових з’єднань. Зруб поступово стискається, деформується, на внутрішній штукатурці, обробці утворюються тріщини.
Фанеру використовують також як теплоізоляційну підкладку під плитку. Теплопровідність бетону з наповнювачем із подрібненого природного каменю (щебеню, гравію) – 1,51 Вт/(м·град), а клеєної фанери – 0,12-0,18 Вт/(м·град) (залежно від сорту деревини) , тобто фанера за теплоізоляційними властивостями разів у 10 краще за бетон.
Особливості укладання плитки на фанеру
Фанеру виготовляють склеюванням тонких шарів деревини, отриманих струганням – шпону. Зрізи мають у своєму розпорядженні так, щоб волокна в сусідніх шарах були взаємно перпендикулярні.
Таке чергування забезпечує виробу високу механічну міцність. Товщина фанерного листа залежить від кількості листів.
- До складу деревини входять смоли; вони сприяють підвищенню міцності з’єднань між шарами, підвищують захист від вологи.
- При її тривалому впливі деревина набухає, фанера розшаровується, при подальшому висиханні втрачає міцність, кришиться.
Тому вологостійкість – ключова вимога до фанери. Найкраще використовувати її в сухому приміщенні, далеко від джерел випаровування.
Для підвищення вологостійкості матеріал обробляють водовідштовхуючим хімічним складом. Деревина горить, тому листи фанери просочують антипіренами.
Наявність смол на поверхні знижує адгезію; для зменшення її впливу перед укладанням плитки знежирюють фанерну поверхню.
Матеріали, інструменти для укладання плитки
Для спорудження покриття підлоги з керамічної плитки з фанерною підкладкою потрібні:
- Дерев’яні бруски з розмірами 50×40 мм, 50×50 мм, 50×70 мм завдовжки від 2 м;
- Фанерні листи відповідної товщини, розмірів; для досягнення необхідної товщини підкладка може бути багатошаровою;
- Крепіж — самонарізи по деревині;
- Гідроізоляційний склад, ґрунтовка, клей для плитки, шпаклівка для затирання швів;
- Набір пластмасових хрестиків.
У комплект інструментів майстра з укладання плитки входять:
- Набір шпателів, гумовий молоток;
- Розмічальний інструмент: рівень, рулетка, олівець (маркер);
- Електричний лобзик, ножівка по дереву;
- Електродрель з набором свердлів;
- Шуруповерт, пристрій для різання плитки
Для отримання клейової суміші однакової товщини майстра виготовляють саморобне пристосування. Всередині прямокутного лотка встановлюють шпатель зубцями вниз на висоті необхідної товщини шару.
Плитку мають лицьову сторону вниз перед шпателем, зверху накладають суміш. Коли плитку просувають під шпателем, на поверхні плитки залишається рівний шар клею.
Підготовка фанерної основи перед укладанням
Підготовку починають з встановлення лагів. Уздовж протилежних стін розташовують 2 лаги по горизонтальному рівню; відстань від стіни — 3-20 см. Між ними натягують волосінь, виставляють проміжні лаги таким чином, щоб верхня кромка торкалася горизонтальної волосіні, але не піднімала її.
Відстань між брусками варіюється від 30 см до 60 см; під ними має бути тверда опора.
- На лаги укладають фанерні листи. Знаючи розмір кімнати, фанеру орієнтують так, щоб мінімізувати відходи.
- Користуючись розмічальним інструментом, відзначають розташування кріплення.
- Відстань між саморізами вибирають рівною половині відстані між брусками — 15-30 см.
- У точках кріплення свердлять отвори свердлом з діаметром трохи менше товщини шурупів.
- Закручують шурупи, щільно притягуючи фанеру до основи, капелюшки утоплюють на 1-2 мм.
- Кількість точок кріплення вибирають, керуючись не лише зазначеними відстанями, а й вимогами до міцності основи.
Не повинно бути люфтів, прогину, деформацій. Після кріплення кожен фанерний лист випробовують на міцність. Для цього походжають по ньому, можливо, навіть із додатковим вантажем у руках, на плечах; намагаються виявити місця прогину, усувають додатковими шурупами.
Між фанерними листами допустимі невеликі (1-2 мм) технологічні зазори. Після кріпильних робіт у разі потреби усувають дефекти: відколи, тріщини, виїмки (особливо на стиках). Поверхню шліфують, очищають пилососом від пилу, залишків матеріалів, ґрунтують.
Укладання плитки (покрокова інструкція)
Визначають центр кімнати, проводять через нього базову лінію. Вона може проходити по діагоналі (з кута в кут), розташовуватись паралельно сторонам прямокутника в площині підлоги, бути поверненою на довільний кут.
Від орієнтації цієї лінії залежить вигляд всього геометричного візерунка. Вибирають вигляд взаємного розташування плиток: по діагоналі, у шаховому порядку, стандартний, зі зміщенням.
- Укладання починають від реперної точки в обидва боки вздовж базової лінії. Професіонали спочатку розкладають всуху плитку, щоб визначити її розташування біля стін. Якщо залишок виходить занадто маленьким (менше 5 см), то реперну точку, базову лінію трохи зміщують.
- Користуючись інструкцією на упаковці, готують клейову суміш. Можливі два способи нанесення: на основу (фанеру), на плитку. При першому способі клейовий склад накладають на підлогу, розрівнюють шпателем. Товщина шару залежить від розмірів плитки: чим більша плитка, тим товщі вибирається шар; мінімальна товщина – 2 мм.
На шар кладуть плитку, орієнтуючись по нанесених лініях, притискають, злегка повертаючи з боку в бік, постукують молотком з гумовим наконечником. Так само укладають такі плитки.
Для збереження однакової відстані між кутами розташовують пластмасові хрестики. Висоту кожного ряду контролюють рівнем. Нанесення клею на плитку із застосуванням спеціального пристосування раціональніше, оскільки забезпечує однакову товщину шару.
Після висихання клею закладають шви. Для цього використовують спеціально розроблені склади, герметики. Розчин наносять шпателем, ущільнюють, вирівнюють, надлишки прибирають вологою губкою. На поверхню шва наносять водовідштовхувальний склад.
Фото укладання плитки на фанеру на підлогу
