Вчимося використовувати сухе вирівнювання
Це найважчий та трудомісткий варіант виконання роботи. Але завдяки такій хитрощі плитка не буде значно деформуватися тривалий час.
Потрібні матеріали:
- Гіпсокартон із підвищеною вологостійкістю;
- Гіпсоволокновий лист;
- Необхідні цементно-стружкові плитки;
- Фанера зі збільшеною стійкістю до вологи.
Матеріали укладаються в 1 – 2 шари. Плити легко закріплюються шурупами з невеликим кроком, оскільки покриття буде нестійким. Для збільшення міцності виконується обробка торцевого покриття. Для цього експлуатується спеціальний клей для дерева.
Якщо монтаж виконується на території зі збільшеною вологістю, тоді стики плит необхідно покрити, завдяки полімерному виду мембранної гідроізоляції. Важливо створити надійний захист для кутових ділянок у місцях з’єднання із підлогою. Гідроізоляція використовується з мінімальним заходом на площу стіни не більше 5 см.
Дерев’яна підлога готується до початку монтажу облицювання. Використовується грунтувальна суміш. Після цього укладається малярська сітка. Зверху додається новий шар ґрунтовки. Це покращить зчеплення.
Поверх гіпсокартону або фанери укладаються цементно-стружкові плитки. Вони вважаються головною основою для процесу правильного сухого вирівнювання. Сенс у збільшеній міцності та довговічності.
Укладання регулярно перевіряється рівнем, оскільки для плитки потрібна рівна підлога.
Переваги:
- Допускається додавання утеплювача;
- Зменшене навантаження на лаги;
- Збільшено швидкість монтажу, оскільки цементне стягування не застосовується.
До старту виконуються розрахунки: кількості матеріалу, плиток, кріпильних елементів, облицювання. Але варто враховувати, що метод сухого вирівнювання підходить не для будь-якого типу роботи. Наприклад, для багатошарової підлоги не рекомендується, оскільки конструкція зменшує функціональність та надійність експлуатації.
